пророчиця

ПРОРО́ЧИЦЯ, і, ж.

Жін. до проро́к.

[Деїфоб:] Се чисте горе: брат – пророк, сестра – пророчиця, нема де проступити у власнім домі за віщунством рідних (Леся Українка);

У світлі місяця постать млина, покошлана й похила, нагадувала розгнівану староелінську пророчицю Сивілу (М. Івченко);

* У порівн. Встала в полум'ї Росія, встала, як пророчиця! (П. Тичина);

– Ви як пророчиця .. – Селянка, робітниця я, сини (Б. Харчук).

Значення в інших словниках

1. пророчиця — проро́чиця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. пророчиця — -і. Жін. до пророк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пророчиця — Проро́чиця, -ці, -це! -чиці, -чиць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. пророчиця — ПРОРО́ЧИЦЯ, і, ж. Жін. до проро́к. [Деїфоб:] Се чисте горе: брат — пророк, сестра — пророчиця, нема де проступити у власнім домі за віщунством рідних (Л. Укр., II, 1951, 279); *У порівн. Встала в полум’ї Росія, встала, як пророчиця! (Тич., Зростай.., 1960, 73).  Словник української мови в 11 томах
5. пророчиця — Проро́чиця, -ці ж. Пророчица. Була Анна пророчиця. Єв. Л. II. 36.  Словник української мови Грінченка