просвітлювати
ПРОСВІ́ТЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ПРОСВІТЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОСВІТЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., що.
1. перев. недок. Пронизуючи, заповнюючи світлом, робити що-небудь видимим, прозорішим або освітленим.
В тій затоц .. водоростей зовсім нема, а тут їх цілий ліс під водою. Сонце просвітлює воду, і їх видно виразно, до кожного стебельця (О. Гончар);
Руку її, заплетену в червоноліз, просвітлюють дрібні вогники цвіту (М. Стельмах);
Уже не раз пожежа просвітляла Повитий таїною небосхил (Л. Первомайський);
* Образно. Не підозрювала навіть, що кохання просвітлює внутрішнім вогнем її невродливе обличчя, й Костикові вонолюбе саме таким (Микола Чернявський);
// Просвічувати органи або частини тіла людини чи тварини або будь-які предмети з метою виявлення змін, дефектів іт. ін.
– Треба винайти таку силу променів, щоб ними можна було просвітлювати всякі речі, на якій хочете віддалі (М. Івченко);
Нема ще в школі таких апаратів, щоб психіку новачка наскрізь просітлювати, тож тільки й залишається директорові давній класичний спосіб: заглядай у вічі, вловлювати та вгадуй, чим він порадує вас, цей новий прибулець (О. Гончар).
2. перен. Проймати радістю, насолодою (душу, серце і т. ін.).
Той, хто хоче хвилювати, зворушувати і просвітлювати серця читачів, повинен сам бути схвильованим і зворушеним (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)