просвітлювати

ПРОСВІ́ТЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ПРОСВІТЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОСВІТЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех.

1. перев. недок. Пронизуючи, заповнюючи світлом, робити що-небудь прозорішим або освітленим.

В тій затоці, що біля радгоспу, водоростей зовсім нема, а тут їх цілий ліс під водою. Сонце просвітлює воду, і їх видно виразно, до кожного стебельця (Гончар, Тронка, 1963, 224);

Руку її, заплетену в червоноліз, просвітлюють дрібні вогники цвіту (Стельмах, І, 1962, 344);

Уже не раз пожежа просвітляла Повитий таїною небосхил (Перв., І, 1958, 311).

2. перен. Проймати радістю, насолодою (душу, серце і т. ін.).

Той, хто хоче хвилювати, зворушувати і просвітлювати серця читачів, повинен сам бути схвильованим і зворушеним (Рад. літ-во, 1, 1961, 4).

Значення в інших словниках

1. просвітлювати — просві́тлювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. просвітлювати — -юю, -юєш і рідко просвітляти, -яю, -яєш, недок., просвітлити, -лю, -лиш, док., перех. 1》 перев. недок. Пронизуючи, заповнюючи світлом, робити що-небудь прозорішим або освітленим. 2》 перен. Проймати радістю, насолодою (душу, серце і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. просвітлювати — ПРОСВІ́ТЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ПРОСВІТЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОСВІТЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., що. 1. перев. недок. Пронизуючи, заповнюючи світлом, робити що-небудь видимим, прозорішим або освітленим. В тій затоц ..  Словник української мови у 20 томах
4. просвітлювати — I. ОСВІТИ́ТИ (зробити видним, освітленим кого-, що-небудь, наповнити світлом щось — про джерело світла, світло), ОСВІТЛИ́ТИ, ОПРОМІ́НИТИ, ПРОСВІТИ́ТИ, ВИ́СВІТИТИ, ВИ́СВІТЛИТИ, РОЗСВІТИ́ТИ, ПРОСВІТЛИ́ТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ) підсил., ОСЯ́ЯТИ (ОСЯ́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови