просип
ПРО́СИП, у, ч., розм.
◇ (1) Без про́сипу, перев. зі сл. пи́ти. – постійно, безперервно, не протвережуючись.
– Кирило Іванович.. тікав чимдужче у свою хату, запираючи її на крючок, і пив там без просипу днів три – п'ять, тиждень (Панас Мирний);
Він виявився п'яницею, та таким, що п'є без просипу (О. Гончар);
Нема́ про́сипу див. нема́.
Словник української мови (СУМ-20)