проскреготати

ПРОСКРЕГОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОСКРЕГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док.

1. Док. до скрегота́ти, скреготі́ти.

Того дня тільки двічі проскреготіли двері в камеру (Ю. Збанацький);

Господар покрутив саморобний млин; прогуркотіло дерево і проскреготіло камінерями (В. Барка);

Розбігаються [ворожі солдати] до танків, зникають в броньованих їхніх нутрощах.., щоб, нестерпним скреготом проскреготівши через село, .. з'явитися на світанні в осіннім.. степу під Каховкою... (О. Гончар).

2. перен., що. Сказати, вимовити що-небудь різким, неприємним голосом.

“Дурна!” – проскреготав [Тадеуш] і, тупнувши ногою, Пішов невірною, турботною ходою (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

– Не-чис-тий! Ва-ра! – проскреготів голос, подібний до рипіння осики в хуртовину (Н. Королева).

3. Скреготати, скреготіти якийсь час.

Значення в інших словниках

1. проскреготати — проскрегота́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проскреготати — -очу, -очеш і проскреготіти, -очу, -отиш, док. 1》 неперех. Док. до скреготати, скреготіти. 2》 перен., перех.Сказати, вимовити що-небудь різким, неприємним голосом. 3》 неперех. Скреготати, скреготіти якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проскреготати — СКРЕГОТА́ТИ (СКРЕГОТІ́ТИ) (утворювати звуки тертям верхнього ряду зубів об нижній), СКРИПІ́ТИ. — Док.: проскрегота́ти, проскреготі́ти, скри́пнути. Часом зубами скрегочеш від тоскності за тим, що було (О. Гончар); Аж зубами скрипів, але змовчав (Г.  Словник синонімів української мови
4. проскреготати — ПРОСКРЕГОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОСКРЕГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. 1. неперех. Док. до скрегота́ти, скреготі́ти. Того дня тільки двічі проскреготіли двері в камеру (Збан.  Словник української мови в 11 томах