проскреготати

СКРЕГОТА́ТИ (СКРЕГОТІ́ТИ) (утворювати звуки тертям верхнього ряду зубів об нижній), СКРИПІ́ТИ. — Док.: проскрегота́ти, проскреготі́ти, скри́пнути. Часом зубами скрегочеш від тоскності за тим, що було (О. Гончар); Аж зубами скрипів, але змовчав (Г. Хоткевич); Він скрипнув зубами і так стис щелепи, що його боляче шпигонуло в скроні (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. проскреготати — проскрегота́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проскреготати — -очу, -очеш і проскреготіти, -очу, -отиш, док. 1》 неперех. Док. до скреготати, скреготіти. 2》 перен., перех.Сказати, вимовити що-небудь різким, неприємним голосом. 3》 неперех. Скреготати, скреготіти якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проскреготати — ПРОСКРЕГОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОСКРЕГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. 1. Док. до скрегота́ти, скреготі́ти. Того дня тільки двічі проскреготіли двері в камеру (Ю. Збанацький); Господар покрутив саморобний млин; прогуркотіло дерево і проскреготіло камінерями (В.  Словник української мови у 20 томах
4. проскреготати — ПРОСКРЕГОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОСКРЕГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. 1. неперех. Док. до скрегота́ти, скреготі́ти. Того дня тільки двічі проскреготіли двері в камеру (Збан.  Словник української мови в 11 томах