прославлений
ПРОСЛА́ВЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до просла́вити 1, 2.
Я не заздрю мудрощам мудрих, і не надить мене спокій спокійних на прославленій ними землі... (М. Коцюбинський);
До самого 1835 р. в лісах Поділля діяв прославлений у піснях і легендах народний захисник, гроза польського панства Устим Кармелюк (з наук. літ.);
// просла́влено, безос. пред.
Йому [Б. Хмельницькому] присвячено цілий цикл величавих дум, в яких прославлено найважливіші моменти його діяльності (з наук. літ.).
2. у знач. прикм. Широко відомий, славнозвісний.
На мотопаруснику – майбутні мореплавці у робах, все молоді, веселі хлопці-практиканти, що самі цю яхту й збудували, самі й викликались доставити нею на завод прославленого капітана Дорошенка (О. Гончар);
В табір до Сулеймана прийшли посли від короля Австрії Фердінанда: син захисника Відня Нікола Сальм і прославлений посол Сигізмунд Герберштейн (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)