просопопея
ПРОСОПОПЕ́Я, и, ж., лінгв., літ.
Стилістичний зворот, який полягає в тому, що предмету приписується дія чи стан властиві істоті, зокрема людині, напр.: “Листьчки з вітром жартуючи, шептались” (Л. Глібов).
Просопопея в сучасних дослідженнях визнається різновидом метафори (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)