Великий тлумачний словник сучасної мови

просопопея

просопопе́я

-ї, ж.

Уособлення, втілення; стилістичний зворот, у якому предмет наділяють властивостями, що йому реально не властиві.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. просопопея — ПРОСОПОПЕ́Я, и, ж., лінгв., літ. Стилістичний зворот, який полягає в тому, що предмету приписується дія чи стан властиві істоті, зокрема людині, напр.: “Листьчки з вітром жартуючи, шептались” (Л. Глібов). Просопопея в сучасних дослідженнях визнається різновидом метафори (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
  2. просопопея — просопопе́я (грец. προσωποπιϊα) уособлення, втілення; стилістичний зворот, у якому предмет наділяють властивостями, що йому реально не властиві (напр., «Лозина Дубові сказала...»).  Словник іншомовних слів Мельничука