1. Словник української мови у 20 томах

просопопея

ПРОСОПОПЕ́Я, и, ж., лінгв., літ.

Стилістичний зворот, який полягає в тому, що предмету приписується дія чи стан властиві істоті, зокрема людині, напр.: “Листьчки з вітром жартуючи, шептались” (Л. Глібов).

Просопопея в сучасних дослідженнях визнається різновидом метафори (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. просопопея — -ї, ж. Уособлення, втілення; стилістичний зворот, у якому предмет наділяють властивостями, що йому реально не властиві. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. просопопея — просопопе́я (грец. προσωποπιϊα) уособлення, втілення; стилістичний зворот, у якому предмет наділяють властивостями, що йому реально не властиві (напр., «Лозина Дубові сказала...»). Словник іншомовних слів Мельничука