просотуватися
ПРОСО́ТУВАТИСЯ, ується, недок., ПРОСОТИ́ТИСЯ, со́титься і ПРОСОТА́ТИСЯ, а́ється, док., розм.
Те саме, що просо́чуватися².
Ледь чутно долітало туркотіння тракторів, ніби звук просотувався крізь темряву (О. Копиленко);
Ті різні чутки, що просотувались крізь невидимі шпарки тюрми, були розірвані, невиразні (Л. Смілянський);
В тишу задонської місячної ночі просоталося переливчасте гудіння (А. Хорунжий);
Раптом ще кілька голосів разом вигукнули: – Німці!!!.. Де вони просоталися – було невідомо, хоча, зрештою, тут це не було незвичайним явищем: в горах нерідко ні в них, ні в нас не було суцільної оборони (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)