просохлий
ПРОСО́ХЛИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до просо́хнути.
Довгим весняним ключем, як журавлі, пливли по небі хмари, недавно просохлий камінь білів на сонці (М. Коцюбинський);
Султан весело біг м'якою доріжкою, ще не всюди цілком просохлою на свіжих весняних вітрах (Є. Кротевич);
[Свічкогас:] Треба розвести [чорнило] І каламар просохлий цей наповнить (І. Кочерга);
Дмитро повертався в село. На його обличчі з слідами просохлого поту.. лежала задума (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)