просочувати

ПРОСО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОСОЧИ́ТИ, сочу́, со́чиш, док., перев. що, кого, що

Наскрізь промочувати, насичувати щось якою-небудь рідиною.

Широкі домоткані сорочки і брижчаті штани, тверді й чорні, як кора: чумаки навмисно просочують їх дьогтем “від чуми та від гадини” (З. Тулуб);

// Промочувати, насичувати собою (про рідину).

На рівних місцях, що не мають нахилу, вода від дощів і снігу застоюється і просочує всі водопроникні шари, які лежать над водотривким шаром (з навч. літ.);

// Насичувати якимсь запахом, сповнювати димом і т. ін.

* Образно. Образно. Як хворий не намагався забутись, викинути з голови спогади, вони просочували мозок, як нудний чад (С. Добровольський);

// перен. Сповнювати чим-небудь, поширювати десь.

Просочувати свідомість дезінформацією.

Значення в інших словниках

1. просочувати — просо́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. просочувати — -ую, -уєш, недок., просочити, -сочу, -сочиш, док., перех. Наскрізь промочувати, насичувати якою-небудь рідиною. || Насичувати якимсь запахом, сповнювати димом і т. ін. || перен. Сповнювати чим-небудь, поширювати десь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. просочувати — НАСИ́ЧУВАТИ (наповнювати що-небудь рідиною, парою, запахом і т. ін.), ПРОСО́ЧУВАТИ, ПРОСЯКА́ТИ також із сл. собою, НАПУВА́ТИ (НАПО́ЮВАТИ) поет., ПОЇ́ТИ поет.; ПРОЙМА́ТИ (про вологу, запахи, звуки тощо). — Док.  Словник синонімів української мови
4. просочувати — ПРОСО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОСОЧИ́ТИ, сочу́, со́чиш, док., перех. Наскрізь промочувати, насичувати якою-небудь рідиною. Широкі домоткані сорочки і брижчаті штани, тверді й чорні, як кора...  Словник української мови в 11 томах