простежувати
ПРОСТЕ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОСТЕ́ЖИТИ, жу, жиш, док.
1. кого, що і без прям. дод. Спостерігаючи за ким-, чим-небудь, виявляти, з'ясовувати щось.
– Лишається ще трохи, – суворо сказала Марія Миколаївна. – Завтра ти будеш коло його помешкання за двадцять сьома й простежиш, де він піде (В. Підмогильний);
Він побачив у маленьке віконечко у хаті бондаря чиюсь постать.. Толя вирішив простежити, в чім тут справа (О. Іваненко);
– Може, ви, голубчику, також простежите, хто в нього ночі просиджує? – заглядає в очі отець Миколай (М. Стельмах);
// Спостерігаючи, перевіряти виконання чого-небудь.
А що друк [збірки] відбувався в Києві, він [Городовський] вирішив заїхати туди на день.., щоб переглянути коректу, простежити за оформленням книжки (В. Підмогильний);
О шостій годині почали прокидатися хворі. Кожному треба зміряти температуру, простежити, щоб були виконані призначення лікарів (Ю. Шовкопляс);
– От що: я там сказав кухареві, щоб підгодовував Настю, а ти простеж за цим. Хороша ж дівка, дуже хороша! – Дядя Вася розвів руками, але не доказав (Б. Антоненко-Давидович);
// Іти вслід, потай за ким-небудь з метою спостереження або запобігання чомусь.
– Простеж за батьком, .. – Боюсь, щоб часом не розніжився (О. Довженко).
2. без прям. дод. за ким – чим. Стежити поглядом за рухом, переміщенням кого-, чого-небудь.
Піхтір поважно повернувся й пішов на своє місце. Галя зацікавленими очима простежила за ним, подивилась трохи на його [нього] і в її очах блиснула якась нова думка (С. Васильченко);
Сніг все падав, кружляли за вікнами сніжинки. Їх було так багато, що око не встигало простежити за кожною з них зокрема (А. Шиян);
Михайло Гуржій підвів голову і здивованим поглядом простежив за учителем (С. Журахович);
Він [Савлутинський] пильно простежив за нею, [Орисею], спантеличено і зіцікавлено, доки вона вийшла з саду (М. Івченко).
3. кого, що. Досліджувати, вивчати що-небудь, стежачи за його розвитком, рухом, виявляючи характерні риси.
Повчально простежити, як протягом своєї літературної діяльності все більше й більше очищав поет [І. Я. Франко] свою мову від елементів “наріччя”, від діалектизмів, наближаючи її до класичної мови Шевченка (М. Рильський);
Він [І. Франко] простежує розвиток її [Лесі Українки] таланту від перших, ще дитячих вправ, до повної майстерності (з наук. літ.);
– Хочу простежити, наскілльки людство до мене терпиме, якою мірою в мені зацікавлене і взагалі чи має для нього якусь вагу моя особистість (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)