простежувати
ПРОСТЕ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОСТЕ́ЖИТИ, жу, жиш, док.
1. перех. і неперех. Спостерігаючи за ким-, чим-небудь, виявляти, з’ясовувати щось.
Він побачив у маленьке віконечко у хаті бондаря чиюсь постать.. Толя вирішив простежити, в чім тут справа (Ів., Таємниця, 1959, 118);
— Може, ви, голубчику, також простежите, хто в нього ночі просиджує? — заглядає в очі отець Миколай (Стельмах, І, 1962, 487);
// Спостерігаючи, перевіряти виконання чого-небудь.
О шостій годині почали прокидатися хворі. Кожному треба зміряти температуру, простежити, щоб були виконані призначення лікарів (Шовк., Людина.., 1962, 250);
// Іти назирці за ким-небудь з метою спостереження або запобігання чомусь.
Огрівши жеребця нагайкою, помчав [Боженко] по Левашовській вулиці.. — Простеж за батьком, — звернувся Щорс до політкома Тишлера. — Боюсь, щоб часом не розніжився (Довж., І, 1958, 165).
2. неперех., за ким — чим. Стежити поглядом за рухом, переміщенням кого-, чого-небудь.
Сніг все падав, кружляли за вікнами сніжинки. Їх було так багато, що око не встигало простежити за кожною з них зокрема (Шиян, Гроза.., 1956, 112);
Михайло Гуржій підвів голову і здивованим поглядом простежив за учителем (Жур., До них іде.., 1952, 166).
3. перех. Досліджувати, вивчати що-небудь, стежачи за його розвитком, рухом, виявляючи характерні риси.
У своїй статті Франко.. простежує основні віхи творчого і життєвого шляху Толстого (Рад. літ-во, 3, 1957, 48);
Повчально простежити, як протягом своєї літературної діяльності все більше й більше очищав поет [І. Я. Франко] свою мову від елементів «наріччя», від діалектизмів, наближаючи її до класичної мови Шевченка (Рильський, III, 1955, 276).
Словник української мови (СУМ-11)