простирати
ПРОСТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОСТЕ́РТИ, тру́, тре́ш, док., що.
1. Простягати, витягати в якому-небудь напрямку (перев. руку).
Горленко, блідий і розгублений, скочив на лаву і закричав, простираючи до шляхти руки: – Панове! .. Це не реєстрове військо, не справжнє козацтво! (З. Тулуб);
Раптом стрибнув [Шийка] на місці, мов цап, змахнув рукою і, простерши до зали кулака, гримнув: – А я вам ставлю ультиматум! (Б. Антоненко-Давидович);
Десятка лежала в тому місці, як її лишили. Вона вже простерла руку, щоби її взяти та сховати до скрині (Н. Кобринська);
* Образно. – Чоловік.. простер свою неситу руку й на нас: коли йому подобається, виганяє нас із наших осідків (І. Франко);
Чого він [кінь] злякався? Чи того сучкастого куща, що як кістяк, простер до нього свої обійми над білою пеленою (Б. Антоненко-Давидович).
2. Розпускати, розводити, розпрямляти (крила).
Почав зараз жучок крильці [крильця] простирати: “Полечу, піднесуся” (Сл. Б. Грінченка);
Крук важко простер широкі, як в орла, крила.. і повагом перелетів на сусіднє дерево (Л. Дмитерко);
* Образно. Тут, на дні міжгір'я, ще ніч. Простерла сині крила і тихо вкрила одвічні бори (М. Коцюбинський);
// Широко розставляти, розво́дити (руки).
– Пустіть нас, пани-чумаченьки! – проситься Мотря, – будьте ласкаві! – Еге ж! – гукнув чумак, .. а руки простер, щоб переймати (Марко Вовчок);
Кладка гнеться, де купави, А дівча – уліво, вправо... – Чи обід не втопиш, внуко? – Дід іде, простерши руки (М. Стельмах);
// перен. Широко розкидати на всі боки гілля (про дерево, кущі.).
Під яблунею, що голубливо простерла своє квітчасте гілля, дитяче коло грає в берізоньку (Б. Антоненко-Давидович).
3. рідко. Те саме, що поши́рювати 3.
Після тієї знаменитої події хлопець мимоволі почув себе цілковим господарем не тільки кухні, а й тих дальших кімнат, де ніколи не заходив, простираючи над ними невидиму владу (В. Підмогильний).
4. рідко. Те саме, що простила́ти.
Він зараз простер їм на лаву простирало біле (Сл. Б. Грінченка);
Король добув карту з кишені і на скрині простер. Шукав Білої Церкви (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)