просторікувати

ПРОСТОРІ́КУВАТИ, ую, уєш, ПРОСТОРІ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.

Багато, часто беззмістовно говорити.

“Нема часу, нема часу”, а сама просторікую безконечно, дарма, що.. на цілковите написання статті маю тільки три тижні перед собою! (Леся Українка);

Про користь гігіїни й потреби її пильно додержуватись Козел міг просторікувати хтозна-скільки часу (Б. Антоненко-Давидович);

І пішов, і пішов наш Гарик просторікувати! Вже він сипав та сипав ті слова, мов горох з мішка (М. Чабанівський);

Де взявсь Будяк, на пригорку розцвівся, Пишається, неначе пан, І просторікать заходився (Л. Глібов);

Габовда гнівно з натовпу гукав: – Гоніть його, щоб більш не просторікав! (Л. Забашта).

Значення в інших словниках

1. просторікувати — просторі́кувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. просторікувати — Розпатякувати, багато говорити, розводитися, переливати з пустого в порожнє, говорити на вітер, РОЗВОДИТИ антимонії, (в повчальному тоні) резонерствувати; ТЕРЕВЕНИТИ.  Словник синонімів Караванського
3. просторікувати — I базікати, балаболити, балабонити, баляндрасити, бевкати, белебенити, благузнити, блягузкати, бовкати, болобонити, варнякати, верзікати, верзти, верзюкати, верзякати, вернакати, зморозити, кавакати, каверзякати, карзякати, ковиртати, курзюкати...  Словник синонімів Вусика
4. просторікувати — -ую, -уєш і просторікати, -аю -аєш, недок., розм. Багато, часто беззмістовно говорити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. просторікувати — БАЗІ́КАТИ розм. (багато, беззмістовно говорити; говорити, розмовляти про щось незначне, наістотне), РОЗБАЗІ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАТЯ́КАТИ зневажл., РОЗПАТЯ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАСТАЛА́КАТИ зневажл., ПАЩЕКУВА́ТИ зневажл., ГАЛДИ́КАТИ зневажл.  Словник синонімів української мови