просторікуватий

ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ, а, е, розм.

Який багато, часто беззмістовно говорить;

// В якому багато зайвого (про розповідь, оповідання і т. ін.); багатослівний.

Сусіда тягне та й тягне своє буденне оповідання.. Та про мене в її просторікуватому оповіданні наче відгомін ішов із далеких.. часів... (Ганна Барвінок).

Значення в інших словниках

1. просторікуватий — просторі́куватий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. просторікуватий — Багатослівний, багатомовний, марнослівний, ок. рясномовний.  Словник синонімів Караванського
3. просторікуватий — див. балакучий  Словник синонімів Вусика
4. просторікуватий — -а, -е, розм. Який багато, часто беззмістовно говорить. || В якому багато зайвого (про розповідь, оповідання і т. ін.); багатослівний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. просторікуватий — БАГАТОСЛІ́ВНИЙ (про розповідь і т. ін. — який містить у собі багато зайвого), ВЕЛЕМО́ВНИЙ, ШИРОКОМО́ВНИЙ рідше, ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. Розмова не в'язалася, одначе теплою була і багатослівною (Д.  Словник синонімів української мови
6. просторікуватий — Просторі́куватий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. просторікуватий — Просторікуватий, -а, -е Многорѣчивый. К. ХП. 116. В її просторікуватому оповіданні. Г. Барв. 425.  Словник української мови Грінченка