прострочувати
ПРОСТРО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПРОСТРОЧИ́ТИ, строчу́, стро́чиш, док.
1. що. Прошивати строчкою що-небудь, робити строчку на чомусь.
Прострочити шви.
2. кого – що і без дод. Пробивати наскрізь кого-, що-небудь, стріляючи з кулемета, автомата (або про кулемет, автомат).
Солом'яну крівлю кузні прострочує крупнокаліберний кулемет (О. Гончар);
[Чорнобривець:] Товаришу командире, дозвольте зняти [кулеметника]. [Чумак:] Звідси не можна. Прострочить (І. Микитенко);
* Образно. Чули херсонці, як далеко за містом прострочують обрій чиїсь кулемети (О. Гончар).
3. тільки док., що і без прям. дод. Дати чергу з кулемета, автомата.
Насідають гайдамаки, Німці тиснуть з лугу. Прострочили першу чергу, Витратили другу (Л. Первомайський);
* Образно. Прострочили [дощові краплі] раз, вдруге, згортаючи в груддя пилок – і линув дощ (Григорій Тютюнник);
// перен., розм. Швидко промовити.
– Гауптшарфюрер, пан Йоганн Рудольф Пашке, – за хвилину прострочив товмач, – востаннє попереджує тебе: ти мусиш розпочати роботу вранці! (В. Козаченко).
4. тільки док., без прям. дод. Строчити якийсь час.
ПРОСТРО́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., ПРОСТРО́ЧИТИ, чу, чиш, док.,що і без прям. дод.
Пропускати встановлений термін чого-небудь.
[Поштар:] Я вже третій день з города. Поспішаю оце, щоб хоч сьогодня [сьогодні] на ніч вернуться, – прострочив трохи (І. Карпенко-Карий);
Визнається, що боржник прострочив, коли він не виконав зобов'язання в установлений строк (з мови документів).
Словник української мови (СУМ-20)