простукотати

ПРОСТУКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, ПРОСТУКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм.

1. Док. до стукота́ти, стукоті́ти.

Нічний [сторож], мабуть, махнув рукою: дзвінке дерев'яне калатайло .. безладно простукотіло (Дніпрова Чайка);

Не шелесне ліс. Лиш зрідка трісне дерево або десь у дзвінких верхах простукотить дятел (О. Гончар).

2. Пройти, пробігти, проїхати із стукотом.

Простукотівши вниз по сходах, вибіг [Анатолій] на вулицю (Ю. Мушкетик);

Простукотала моторка.

Значення в інших словниках

1. простукотати — простукота́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. простукотати — -очу, -очеш і простукотіти, -очу, -отиш, док., розм. 1》 Док. до стукотати, стукотіти. 2》 Пройти, пробігти, проїхати зі стукотом.  Великий тлумачний словник сучасної мови