простінок
ПРОСТІ́НОК, нка, ч.
Частина стіни між прорізами вікон, дверей.
До світлиці притикає скілька [кілька] бічних кімнат, відділених від неї не дверима, а важкими запонами з дорогих тканок; простінки межи [між] завісами прикрашені малюванням та погруддями філософів (Леся Українка);
Товариші стали в простінках між чотирьох вікон і щільно повлипали до стін (Г. Епік);
Поминаючи короварні, ввігналася [Марта] на кормокухню. Добре, що не видно .. нікого, забилася за грубку, стала у простінку і заревіла (Б. Харчук);
// Частина стіни між чим-небудь.
Яринка одірвала стомлені очі від книжки, глянула в простінок поміж дверима та мисником (В. Козаченко);
Між порожньою книжковою шафою і канапою у простінку висів телефон (І. Муратов);
// рідко. Те саме, що перегоро́дка 1.
Навшпиньках зайшов [Боровий] до свого закутка. За диктовим простінком давно вже спала господарка його кімнати (Я. Гримайло).
Словник української мови (СУМ-20)