Словник української мови у 20 томах

простіта

ПРОСТІ́ТА, и, ж., арх.

Антефікс, який виконано не засобами формування, а ручним ліпленням.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. простіта — Антефікс, який виконано не засобами формування, а ручним ліпленням.  Архітектура і монументальне мистецтво