простісінько
ПРОСТІ́СІНЬКО, розм.
Присл. до прості́сінький.
Ні, не так простісінько це було, як йому уявлялося (С. Журахович);
Яким не втерпів і простісінько промовив: “Чи не вас то я бачив колись влітку на скелі над водою.. ?” (І. Нечуй-Левицький);
[Куліш:] До могили дійдете, – праворуч звертайте і простісінько ідіть (С. Голованівський).
Словник української мови (СУМ-20)