простісінько
ПРОСТІ́СІНЬКО, розм. Присл. до прості́сінький.
Ні, не так простісінько це було, як йому уявлялося (Жур., Дорога.., 1948, 29);
Яким не втерпів і простісінько промовив: «Чи не вас то я бачив колись влітку на скелі над водою.. ?» (Н.-Лев., І, 1956, 186);
[Куліш:] До могили дійдете, — праворуч звертайте і простісінько ідіть (Голов., Поезії, 1955, 331).
Словник української мови (СУМ-11)