простісінький
ПРОСТІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм.
Дуже простий.
– Простісінька річ по-простому й написана (М. Коцюбинський);
– Та простісінька, бач! Не вашого, панського роду, а проста собі стара баба (Г. Квітка-Основ'яненко);
Розмова з Чіпаріу якось заспокоїла Сахно. Приємно було відчути, що близько є звичайна, простісінька собі, без усяких таємниць, людина (Ю. Смолич);
Побоюючись втратити підтримку царя через, здавалося б, простісіньку формальність, Хмельницький погодився дати клятву на вірність цареві (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)