просушуватися
ПРОСУ́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРОСУШИ́ТИСЯ, сушу́ся, су́шишся, док.
1. Ставати сухим, позбуватися вологи; висушуватися.
Знімали [рибалки] сухий невід, навішували мокрий, щоб просушувався (Панас Мирний);
При збиранні льону самохідним комбайном соломка просушуватиметься в полі (з наук. літ.);
// розм. Висушувати на собі мокрий одяг.
Тривога застала Оленчука босим, біля печі. Забовтаний, виморений далекою ходьбою, він саме сидів, просушуючись біля вогню (О. Гончар);
– Коли вже ми спочинемо? Хоч би пристать де, просушитись (Панас Мирний);
// розм. Ставати дуже худим, виснаженим.
2. Пас. до просу́шувати.
Вже тут книжки друкуються у лаврі. Оно пройди під вікнами друкарні, – які листки прорсушуються гарні (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)