просіяти

ПРОСІ́ЯТИ див. просіва́ти.

ПРОСІЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док.

Те саме, що прося́яти.

[Тірца:] Близько день! В новій славі сонце просіяє, згине ніч! (Леся Українка);

Уже бачив [боєць] годину, коли просія небокрай (М. Упеник);

На виду дідусь просіяв якимсь світом (П. Куліш);

– Ідуть! Ідуть! – скрикнув Йосипенко, і лице його просіяло (Панас Мирний);

Мотрі обличчя змінилося нараз. Просіяло. На устах появилася ледве помітна усмішка, легка, хибка, як усмішка дитини у сні (Б. Лепкий);

Олдрідж просіяв. На радощах частував гостей ароматичним вином, привезеним із Франції (О. Ільченко).

Значення в інших словниках

1. просіяти — просі́яти дієслово доконаного виду очистити від домішок просія́ти дієслово доконаного виду просяяти  Орфографічний словник української мови
2. просіяти — I прос`іятидив. просівати. II просі`яти-яю, -яєш, док. Те саме, що просяяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. просіяти — СІ́ЯТИ (пропускати що-небудь через сито, решето), ПРОСІВА́ТИ, ПРОСІ́ЮВАТИ, ВИСІВА́ТИ, ВИСІ́ЮВАТИ, ТОЧИ́ТИ розм., ТРЯСТИ́ розм. (зерно, борошно), РЕШЕТУВА́ТИ, ГРОХОТИ́ТИ (через решето, грохот). — Док.: просі́яти, ви́сіяти, проточи́ти, протрясти́.  Словник синонімів української мови
4. просіяти — ПРОСІ́ЯТИ див. просіва́ти. ПРОСІЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. Те саме, що прося́яти. [Тірца:] Близько день! В новій славі сонце просіяє, згине ніч! (Л. Укр., II, 1957, 151); Уже бачив [боєць] годину, коли просія небокрай (Уп., Вірші..  Словник української мови в 11 томах
5. просіяти — Просіяти см. просівати.  Словник української мови Грінченка