просіяти

ПРОСІ́ЯТИ див. просіва́ти.

ПРОСІЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. Те саме, що прося́яти.

[Тірца:] Близько день! В новій славі сонце просіяє, згине ніч! (Л. Укр., II, 1957, 151);

Уже бачив [боєць] годину, коли просія небокрай (Уп., Вірші.., 1957, 150);

Олдрідж просіяв. На радощах частував гостей ароматичним вином, привезеним із Франції (Ільч., Серце жде, 1939, 239);

— Ідуть! Ідуть! — скрикнув Йосипенко, і лице його просіяло (Мирний, IV, 1955, 194).

Значення в інших словниках

1. просіяти — просі́яти дієслово доконаного виду очистити від домішок просія́ти дієслово доконаного виду просяяти  Орфографічний словник української мови
2. просіяти — I прос`іятидив. просівати. II просі`яти-яю, -яєш, док. Те саме, що просяяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. просіяти — ПРОСІ́ЯТИ див. просіва́ти. ПРОСІЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. Те саме, що прося́яти. [Тірца:] Близько день! В новій славі сонце просіяє, згине ніч! (Леся Українка); Уже бачив [боєць] годину, коли просія небокрай (М.  Словник української мови у 20 томах
4. просіяти — СІ́ЯТИ (пропускати що-небудь через сито, решето), ПРОСІВА́ТИ, ПРОСІ́ЮВАТИ, ВИСІВА́ТИ, ВИСІ́ЮВАТИ, ТОЧИ́ТИ розм., ТРЯСТИ́ розм. (зерно, борошно), РЕШЕТУВА́ТИ, ГРОХОТИ́ТИ (через решето, грохот). — Док.: просі́яти, ви́сіяти, проточи́ти, протрясти́.  Словник синонімів української мови
5. просіяти — Просіяти см. просівати.  Словник української мови Грінченка