просіяти

СІ́ЯТИ (пропускати що-небудь через сито, решето), ПРОСІВА́ТИ, ПРОСІ́ЮВАТИ, ВИСІВА́ТИ, ВИСІ́ЮВАТИ, ТОЧИ́ТИ розм., ТРЯСТИ́ розм. (зерно, борошно), РЕШЕТУВА́ТИ, ГРОХОТИ́ТИ (через решето, грохот). — Док.: просі́яти, ви́сіяти, проточи́ти, протрясти́. Явдоха сіяла муку на підситок, готуючись завтра пекти хліб (Григорій Тютюнник); Обережно, ніби просіваючи золотий пісок, відбирав він матеріал (для книги) (В. Собко); З цього дня Матвій сіяв великим решетом на мотузках пісок. Висівав його так, що він був чистенький, як пшеничне борошно (Мирослав Ірчан); Чоловіки.. "до ума призводили" хліб: по клунях віяли, точили на решетах, трієрах (А. Головко); Ой сусідко, сусідко, сусідко! Позич мені решітко, решітко: Я си муку протрясу, протрясу, завтра тобі принесу, принесу! (пісня).

Значення в інших словниках

1. просіяти — просі́яти дієслово доконаного виду очистити від домішок просія́ти дієслово доконаного виду просяяти  Орфографічний словник української мови
2. просіяти — I прос`іятидив. просівати. II просі`яти-яю, -яєш, док. Те саме, що просяяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. просіяти — ПРОСІ́ЯТИ див. просіва́ти. ПРОСІЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. Те саме, що прося́яти. [Тірца:] Близько день! В новій славі сонце просіяє, згине ніч! (Леся Українка); Уже бачив [боєць] годину, коли просія небокрай (М.  Словник української мови у 20 томах
4. просіяти — ПРОСІ́ЯТИ див. просіва́ти. ПРОСІЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. Те саме, що прося́яти. [Тірца:] Близько день! В новій славі сонце просіяє, згине ніч! (Л. Укр., II, 1957, 151); Уже бачив [боєць] годину, коли просія небокрай (Уп., Вірші..  Словник української мови в 11 томах
5. просіяти — Просіяти см. просівати.  Словник української мови Грінченка