противенство
ПРОТИВЕ́НСТВО, а, с.
1. заст. Протидія.
Бувало, що й гетьман нібито збирався класти свою булаву, якщо між ним і старшинською радою виявлялися надто великі противенства (Б. Лепкий);
Навкруги зрушувались підвалини, розв'язувались страшні противенства (В. Підмогильний);
// Суперечність.
– Кожен знає, що прийде і його черга сіяти на кращій землі; це нівелює антагонізм, згладжує противенства, зближує членів общини (Ф. Бурлака).
2. діал. Протилежність.
Бачила [молода жінка] в нім противенство до свого чоловіка. Цей би лиш наївся, спав та й сварився зі службою. А той на всім розумівся, на все розумну мав раду (Л. Мартович).
(1) В (у) противе́нстві до кого – чого – на протилежність кому-, чому-небудь.
В противенстві до тяжкої.. та риторичної мови духовних драм, інтермедії кипіли життям (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)