противниця

ПРОТИ́ВНИЦЯ, і, ж.

Жін. до проти́вник 1, 3.

Рахіра вп'ялила свої блискучі очі.. в лице противниці (О. Кобилянська);

Жукова нахилилась, захопила снігу і кинула у Віктора. Засліплений, він протер хустиною очі й метнувся до противниці (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. противниця — проти́вниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. противниця — -і. Жін. до противник 1), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови