протидіючий

ПРОТИДІ́ЮЧИЙ, а, е.

Який протидіє кому-, чому-небудь.

Сили, з якими два тіла діють одне на друге, рівні за величиною і протилежні за напрямом. Якщо одну з цих сил назвати діючою силою, то друга буде протидіючою (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. протидіючий — протиді́ючий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. протидіючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до протидіяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови