1. Словник української мови у 20 томах

протидіючий

ПРОТИДІ́ЮЧИЙ, а, е.

Який протидіє кому-, чому-небудь.

Сили, з якими два тіла діють одне на друге, рівні за величиною і протилежні за напрямом. Якщо одну з цих сил назвати діючою силою, то друга буде протидіючою (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. протидіючий — протиді́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. протидіючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до протидіяти. Великий тлумачний словник сучасної мови