протидіючий

протиді́ючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до протидіяти.

Значення в інших словниках

1. протидіючий — протиді́ючий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. протидіючий — ПРОТИДІ́ЮЧИЙ, а, е. Який протидіє кому-, чому-небудь. Сили, з якими два тіла діють одне на друге, рівні за величиною і протилежні за напрямом. Якщо одну з цих сил назвати діючою силою, то друга буде протидіючою (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах