протилежність
ПРОТИЛЕ́ЖНІСТЬ, ності, ж., часто у сполуч. зі сл. цілковита, діаметральна, повна, пряма і т. ін.
1. тільки одн. Властивість за знач. протиле́жний 2.
Йому вдалось так просто й яскраво змалювати протилежність інтересів тих, хто дає роботу, і тих, що мусять її брати, що навіть самому ця річ стала яснішою (М. Коцюбинський).
2. Хто- або що-небудь, протилежні іншому за якостями, властивостями, ознаками.
Недбай, кремезний, опецькуватий хлопець, .. був прямою протилежністю гостеві (С. Васильченко);
Цілковитою протилежністю Козлові був спочатку інспектор, а потім директор охтирської гімназії Квіцінський Павло Якович. Якщо Козел з .. тяжкою вдачею являв собою скоріше інтернаціональний тип бурмила, то Квіцінський .. своєю зовнішністю дуже скидався на польського шляхтича (Б. Антоненко-Давидович);
Петро Славчук був повною протилежністю Олегові Харкевичу.. Олег був мало не на цілу голову вищий за свого друга (С. Голованівський);
Нема активної і пасивної любові. Єсть [є] її протилежність – ненавість... Це так ясно й зрозуміло, як день і ніч (Б. Харчук);
Все на світі має свою протилежність. Коли є повелителі, мають бути і підлеглі (П. Загребельний).
(1) Діаметра́льна протиле́жність – цілковита, повна протилежність;
(2) На (в) протиле́жність кому, чому, до кого – чого – на відміну від кого-, чого-небудь, всупереч комусь, чомусь.
Назва [отроки] взагалі прикладалася до нижчої рядової дружини в протилежність до старших дружинників, до бояр (з наук. літ.);
(3) Пряма́ протиле́жність – повна, цілковита протилежність.
Словник української мови (СУМ-20)