протичка

ПРО́ТИЧКА, и, ж., розм.

Металевий прутик для чищення люльки.

Налапавши й витягши люльку, довго він довбався в ній протичкою (Панас Мирний);

Він набиває свою люльку з мідяною протичкою, оздоблену бляшками, з довгим цибухом (Л. Смілянський).

Значення в інших словниках

1. протичка — Протичка: — вістря [23]  Словник з творів Івана Франка
2. протичка — про́тичка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
3. протичка — -и, ж., розм. Металевий прутик для чищення люльки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. протичка — Про́тичка, -ки ж. Родъ металлическаго прутика для чистки трубки. Гол. Од. 66. Щух. І. 300, 276. Витягти люльку, довго він довбався в ній протичкою. Мир. ХРВ. 224.  Словник української мови Грінченка