протягло
ПРОТЯ́ГЛО.
Присл. до протя́глий.
Як над бурхливим морем, простяг шейх руки і крикнув глухо, протягло (М. Коцюбинський);
– Чи се ти, Анно! – спитала Докія, Звертаючися до дівочої постаті .. – Я, – відповіла протягло, зовсім беззвучно і з великим напруженням (О. Кобилянська);
Десь у затоні голосно й протягло загув пароплавний гудок (О. Ільченко);
Шумить протягло і сердито похмурий вітер за вікном (В. Сосюра).
Словник української мови (СУМ-20)