протяжний
ПРОТЯЖНИ́Й, а́, е́.
1. Який має протяжність (у 3 знач.).
Крім зірок і розсіяних хмар розрідженого газу, в Галактиці виявлено і протяжні хмари, що складаються з пилу і заступають світло далеких зірок (з наук.-попул. літ.).
2. спец. Признач. для обробки протягуванням, волочінням.
Протяжний прес.
3. діал. Тривалий.
– Бесіда залилася протяжним сміхом (Панас Мирний);
* Образно. Черв'як сильно завертівся десь під самим серцем і викликав протяжний довгий біль (Н. Кобринська);
// Трвалість чогось (перев. часу).
Ми нуло небагато часу. Чи,може, багато? Неможливо визначити його протяжність (О. Бердник).
ПРОТЯ́ЖНИЙ, а, е.
Який звучить довго, плавно (про звук, мелодію і т. ін.).
Маруся грала ноктюрн Шопена. Співучі протяжні тони проймали гаряче, душне повітря (І. Нечуй-Левицький);
Корови поспішали побачитись з телятами й заздалегідь подавали про себе звістку протяжним ревом (Панас Мирний);
Протяжна тужлива пісня вилискується по зораних нивах, шелестить зів'ялими межами, ховається по чорних плотах і падає разом з листям на землю (В. Стефаник);
Густіють сутінки, в одну засмучено-темну смугу зливаються дерева, а здалеку чути протяжний ніжно-журливі співи колядок (М. Івченко);
Довго ще в очах миготять його [паправоза] блискучі боки й долітає прощальний протяжний гудок (Б. Антоненко-Давидович);
Обережно постукав до Мирона. –Вхо-одь-те... – почувся протяжний голос (В. Винниченко);
На стінах [шахти] наче блиск слюди, з вуглем вагончиків ряди, що простяглись у тьму безсонну, і свист протяжний коногона (В. Сосюра).
Словник української мови (СУМ-20)