профанний

ПРОФА́ННИЙ, а, е.

Прикм. до профа́н 1.

Процес творення нової української літературної мови, що започаткувався як орієнтований на “низьку мову”, свого апогею досяг в індивідуальній мовотворчості Т.Шевченка, що так чи інакше заперечував профанний дискурс, утверджував українську мову як “серйозну”, а отже, придатну для всіх царин соціального й національного буття (із журн.).

Значення в інших словниках

1. профанний — профа́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. профанний — -а, -е. Прикм. до профан.  Великий тлумачний словник сучасної мови