профанація

ПРОФАНА́ЦІЯ, ї, ж., книжн.

Зневажливе, нешанобливе ставлення до чого-небудь загальновизнаного, загальношанованого, неуцьке перекручування, опоганення, чогось.

Мені хочеться, щоб з Росії дійшов хоч один протест проти такої профанації поезії і хисту, якої допустилися французи сей рік у Версалі... (Леся Українка);

Петро Степанович вважав за профанацію називати ліки не по латині (Б. Антоненко-Давидович);

Профанація мистецтва;

Профанація науки.

Значення в інших словниках

1. профанація — профана́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. профанація — -ї, ж., книжн. Зневажливе, нешанобливе ставлення до чого-небудь загальновизнаного, загальношанованого; неуцьке перекручування, опоганення чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. профанація — Зневага, знечестя, осорома, глум  Словник чужослів Павло Штепа
4. профанація — профана́ція (лат. profanatio, від profano – оскверняю) 1. Початкове значення – неповага до святині, наруга над пам’яттю. 2. Неуцьке перекручування, опоганювання, опошлення чогось, зневажливе ставлення до чогось загальновизнаного, наруга над пам’яттю про когось.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. профанація — Профана́ція, -ції, -цією  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)