прохарчати

ПРОХАРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, що і без прям. дод., розм.

Док. до харча́ти.

Вона схилилась над ним і однією рукою стискує йому горлянку. – Чого... ти... думаєш? – Прохарчав Ваня (В. Підмогильний);

З острахом зиркає [Брезяну] на мідні кульки телефону, що висить у кутку. Ось-ось.. в трубку прохарчить голос жандармського офіцера (М. Чабанівський);

Невідомий щось прохарчав чи простогнав (Д. Ткач).

Значення в інших словниках

1. прохарчати — прохарча́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. прохарчати — -чу, -чиш, перех. і неперех., розм. Док. до харчати.  Великий тлумачний словник сучасної мови