прохарамаркати
ПРОХАРАМА́РКАТИ, аю, аєш, що і без прям. дод., зневажл.
Док. до харама́ркати.
– Що буде, то буде! Коли оживе [Марко], буду йому товаришем, а ні – поховаю; усе ж таки хоч яку-небудь молитву прохарамаркаю над грішним (О. Стороженко).
Словник української мови (СУМ-20)