Орфографічний словник української мови

прохарамаркати

прохарама́ркати

дієслово доконаного виду

пробурмотіти

зневажл.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. прохарамаркати — див. сказати  Словник синонімів Вусика
  2. прохарамаркати — -аю, -аєш, перех. і неперех., зневажл. Док. до харамаркати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прохарамаркати — ПРОХАРАМА́РКАТИ, аю, аєш, що і без прям. дод., зневажл. Док. до харама́ркати. – Що буде, то буде! Коли оживе [Марко], буду йому товаришем, а ні – поховаю; усе ж таки хоч яку-небудь молитву прохарамаркаю над грішним (О. Стороженко).  Словник української мови у 20 томах
  4. прохарамаркати — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
  5. прохарамаркати — Прохарамаркати, -каю, -єш гл. Прочесть, проговорить невнятно. Яку небудь молитву прохарамаркаю над мертвим і не покину його трупу. Стор. МПр. 22.  Словник української мови Грінченка