прохач

ПРОХА́Ч, а́, ч.

1. Той, хто звертається до кого-небудь, кудись із проханням.

Суддя тільки що скінчив свою роботу і хтів іти обідати. Побачивши нового прохача, він дуже здивувався (М. Коцюбинський);

Прохання приймав секретар Ученого Комітету. Роздивившись документи, він похмуро глянув на прохача (Ф. Бурлака);

* У порівн. Шаблій переступив з ноги на ногу, зсутулив плечі, мов звичайний прохач (Д. Бедзик);

Чайка бачив коло ґанку цілу юрбу прохачів (Д. Бузько).

2. розм. Те саме, що жебра́к 1.

Ярмарок ніби загув, як роздратований рій. А серед того гудіння чую, як десь вискакує різкий голос прохача (І. Нечуй-Левицький);

Був [Рекс] здоровенний дворовий псяра, гроза жебраків, прохачів та всякого дрібного люду (Б. Антоненко-Давидович);

Вона виймає з портмоне монетку і подає її прохачеві (Ю. Смолич);

* У порівн. [Дудар:] Ви ходили з торбою попід вікнами, як прохачі? (І. Микитенко).

Значення в інших словниках

1. прохач — проха́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. прохач — Давець скарги, скаржник, з. суплікатор; (милостині) ЖЕБРАК, зн. канюка.  Словник синонімів Караванського
3. прохач — див. жебрак  Словник синонімів Вусика
4. прохач — -а, ч. 1》 Той, хто звертається до кого-небудь, кудись із проханням. 2》 розм. Те саме, що жебрак 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. прохач — ЖЕБРА́К (людина, яка живе з милостині), СТА́РЕЦЬ, ПРОХА́Ч, СТАРЦЮ́ГА зневажл., КАНЮ́КА зневажл., ТОРБА́Р розм., ТОРБЕ́ШНИК розм., ТОРБОТРЯ́С розм. рідше, ТОРБОТРУ́С розм. рідше, ПРОША́К діал., ДІД діал., ЛА́ЗАР заст. Оксана..  Словник синонімів української мови
6. прохач — Проха́ч, -ча́, -че́ві, -че́м; -хачі́, -чі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. прохач — Прохач, -ча м. 1) Проситель. В-осени багачі, а на весні прохачі. Лохв. у. А як би ти завтра став старцем прохачем. Левиц. Пов. 69. 2) Собирающій даянія на постройку церкви. Лебед. у.  Словник української мови Грінченка