проходка
ПРОХО́ДКА, я, ж.
1. спец. Дія за знач. прохо́дити 7.
Потужні потоки гарячого повітря кришать мінерал і скидають його в рудоспуск по свердловині, що утворилася під час проходки (з наук.-попул. літ.);
Найбільша денна проходка не перевищувала 50 см .. а довжина свердловини сягала 150 м. (з наук. літ.);
Пройдено вже ствол і почато проходку головного штрека (В. Гжицький).
2. розм. Те саме, що прогу́лянка.
Михайла Андрійовича не було, ходив у проходку (Марко Вовчок);
Пішов ото ввечері цар на проходку, коли дивиться, а по городу арештанти гуляють з баришнями (Б. Антоненко-Давидович);
В проходку ходять, як пави, по центральній вулиці містечка дівчата в рясних стрічках (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)