прохолодний
ПРОХОЛОДНИ́Й, а́, е́.
Який прохолоджує, освіжає (перев. про напої).
Прохолодний сік;
// у знач. ім. прохолодне́, но́го, с. Напій, що прохолоджує, освіжає.
ПРОХОЛО́ДНИЙ, а, е.
1. Помірно холодний, свіжий (про вітер, повітря, воду).
Бадьоро війнув подих від прохолодного джерела (Н. Королева);
Дерева. тихо шепотіли на прохолодному вітрі (Ю. Збанацький);
Він дивився на Аркадія Павловича, що стояв в натільній сорочці з засуканими рукавами і хлюпав чисту прохолодну воду собі в обличчя (А. Шиян);
// Не жаркий і не холодний (про пору року, день і т. ін.).
Осінь стояла ясна, прохолодна (С. Васильченко);
– День сьогодні прохолодний. В таку погоду риба добре клює (З. Тулуб);
Клімат стає більш прохолодним та полсушливим (з навч. літ.);
// В якому відчувається свіжість, прохолода (про приміщення, місцевість і т. ін.).
Відчиняються вічнозелені левари, .. шумлять прохолоднії гаї, повіває вітерець (Б. Лепкий);
Моя товаришка. Заходить в школу кам'яну, І прохолодну, й затишну (В. Бичко);
Озиралася [Марія], спускаючись у широку прохолодну долину (Іван Ле);
Вона [траса] вдень аж плющатиме асфальтом, а зараз не по-ранковому прохолодна після ночі (О. Гончар);
// Холоднуватий, нетеплий на дотик.
Прохолодна мідна киянка хворобливо єойкає, двері вако падають вперед (Ю. Винничук).
2. перен., розм. Байдужий (про ставлення, погляд і т. ін.).
На противагу прохолодному ставленню до нас [кіногрупи] місцевого ліспромгоспу, саперна військова частина виявила нам величезну увагу і дружбу (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)