прохукувати

ПРОХУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОХУ́КАТИ, аю, аєш, док., що, розм.

Хукаючи, утворювати проталинку на замерзлій шибці.

В такі [зимові] дні я нікуди не виходив, прохукував на шибці маленьку щілинку й дивився на високі кучугури снігу (М. Олійник);

Дід .. прохукав шибу (І. Багряний);

Їхав [Артем] до військкомату трамваєм. Вікна замуровані морозом, намагався прохукати хоч би щілинку – не вийшло (О. Підсуха);

* Образно. А може, й сказав йому щось таке чернігівський полковник, може й прохукав у душу дірку якимись особливими словами (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. прохукувати — проху́кувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прохукувати — -ую, -уєш, недок., прохукати, -аю, -аєш, док., перех., розм. Хукаючи, утворювати проталинку на замерзлій шибці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прохукувати — Прохукувати, -кую, -єш сов. в. прохукати, -каю, -єш, гл. Дышать, подышать зимой на окно, отчего намерзшій на немъ ледъ протаиваетъ. Прохукаєш вікно, глянеш на двір. Греб. 404.  Словник української мови Грінченка