прохідний
ПРОХІДНИ́Й, а́, е́.
1. Який має два протилежні входи або виходи, чере які можна проходити кудись.
Кімната хлопчиків була прохідною між кімнатою Куріпки і сіньми у двір (М. Трублаїні);
Зал був прохідний, і Бронкові кожного разу, щоб дістатись до читальні, треба було перейти через нього (Ірина Вільде);
// Признач. для перевірки перепусток, документів тощо тих, хто проходить на підприємство, в установу і т. ін. і виходить звідти.
Черговий у прохідній будці аж очима кліпнув з подиву, коли пенсіонер показав йому перепустку на сімнадцять осіб (С. Журахович);
Знов конторка прохідна, заводські ворота (В. Сосюра);
// у знач. ім. прохідна́, но́ї, ж. Приміщення, признач. для перевірки перепусток, документів тощо тих, хто проходить на підприємство, в установу і т. ін. і виходить звідти.
Приходжу я на роботу, на прохідній дають мені листа (Ю. Яновський);
З яким душевним трепетом юнак уперше проходив заводську прохідну... (Іван Ле);
Марта вийшла із прохідної, наглянула його і злякалася (Б. Харчук).
2. Який пересувається з одного місця на інше (про звірів, риб, птахів).
Таких риб, які частину життя проводять у морі, а частину в ріці, називають прохідними (з навч. літ.);
Прохідні риби.. за запахом впізнають рідну річку – ту саму, де вони вивелися з ікри (із журн.).
3. Доступний для проходу, проїзду, переправи.
– Нема непрохідних водних рубежів, – доводить він товаришеві, – всі вони прохідні (О. Гончар);
Весною при бездоріжжі треба рухатись переважно вночі, коли завдяки заморозкам дороги стають краще прохідними (з навч. літ.).
4. перен. Який не має суттєвого значення.
У збірнику “Літо” [М. Т. Рильського] поруч з хорошими віршами є й прохідні, з яких видно “полегшене” ставлення поета до теми, до зображення дійсності, занадто рожеві фарби (С. Крижанівський).
5. спец. Який застосовують для поздовжнього обточування деталей (про різець).
Словник української мови (СУМ-20)