процокати
ПРОЦО́КАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. Док. до цо́кати¹.
Вже й ноги останнього коня процокали через місток (Ю. Яновський);
По коридору процокали підковами чиїсь чоботи; потім цокання стихло біля дверей кімнати (П. Загребельний).
2. Цокати якийсь час.
Словник української мови (СУМ-20)