процитувати
ПРОЦИТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.
Навести цитату з якого-небудь твору, чийсь вислів.
Серед “Тюремних сонетів” Франка.. є один, який особливо хочеться процитувати (М. Рильський);
Дозволь уривки навести, дозволь мені процитувати сердечні милого слова... (І. Гончаренко);
Великий візир ні з того ні з сього процитував слова сина Румі, Султана Веледа: Безрідні будуть великими, а посади найзначніші дістануться людям нікчемним (П. Загребельний);
Ще раз процитую народну мудрість: краще синиця в жмені... (В. Дрозд);
Наважусь процитувати Бориса Пастернака: “Коли ми уявляємо, нібито у Тристані, Ромео, Юлії, інших пам'ятках зображається сильна пристрасть, ми недобачаємо змісту. Їхня тема ширша, аніж ця сильна тема...” (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)